| В самотi, рано до світу, розкажу казку зоряну.
|
| Намалюю рай-райдугу, милую я порадую.
|
| Запашні вітри-відуни капосні грають навесні.
|
| Маячними сполохами ми літаєм закохані.
|
| З тобою разом ми долаєм світи,
|
| Несамовитий я, замріяна ти.
|
| Ми обрітаєм спокій, потім знову в політ.
|
| Минали сонми тисяч весен, зоряних літ.
|
| Первинним спалахом займеться наша любов,
|
| У небесах лучитись будем знов і знов…
|
| Безмежно!
|
| Полум’я сяє, світиться, наші аури стрітяться —
|
| Ореоли палаючі, ми лунаєм, єднаючись.
|
| Я полонений світлом твоїх очей,
|
| Пірнаю в сутність тих незнаних речей.
|
| Солодкий сон, мінливий яв, світ запашний,
|
| Не відпущу ніколи я твоєї руки.
|
| Малює розум риси дивних істот,
|
| Бажання нас здіймає раптом до висот захмарних.
|
| Палання наших душ розтопить вічні льоди,
|
| Спричинить катаклізм глобальний, рівень води
|
| Підніметься критично, потім зникне Земля.
|
| Ми — скрізь, і там, і тут, усюди, часу нема!
|
| Зненацька грім, тумани, селі і тайфуни,
|
| Але жагу таку не спиниш, не кажи нікому.
|
| Небокрай, нам ти нагадай про любов нашу, талалай… |