Testi di Сталеві квіти - Бумбокс

Сталеві квіти (originale)

Кажеш — все про мене знаєш ти, навіть стіни мають очі тут
Ну у кого вже навчилася, дай йому мою сорочку — білу ту
Ти така, як я, незламана
(Troubles said «hello», joy said «peace and love»)
Але там, де я себе запхав ані психолога, ні шамана
Після всього, через що пройшли починати знову все з нуля!
Небо-небо, чуєш, небо, я земля, бо вже той день коли
Ми зриваємося на крик i я не знаю тебе — я звик
Якщо можеш без мене далі йти, то підкажи, коли відпустить
В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю
Зі шкіри вистрибну списом, стрілою наввиперед
Поряд в останній твій зойк я себе поставлю
Аби все знов розпочати, зіграти наш спільний сет!
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!
Так усе й влаштовано: тут зашив — там тече
Якщо впав — встань знов, переклав на інше плече — пішов
Брак людей, сутінки думок, поклади їм край
Коли все ніяк — перевертай вініл, крути ще
Куплені-продані, забуті-згадані
Але не крадені сонячні наші дні, ні
Різні, коли брудні, коли тендітні, ні
Хочеш пробач, хочеш «ізвіні» — але
Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?
Ми були на все це згодні, прошу
Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні!
Я намагався, знають на горі, бути ким я є
Лиш мені моє, собі лиш своє
Бо невдовзі хвилі змиють сліди
Там, де спільну мову шукав з тобою
В небі нічному серпневому наше придане
Чому так довго минав, хто ховав, де ховалися?
Вип’ю тебе по краплині і все дізнаюся
Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти
Але ось тут, прямо тут
Між ребер з’явився порожній кут
Я кричав, просив, благав, вважай
Бо ти для мене і пекло, і новий рай
Схибили раз — і все нанівець
Так мій зошит зламав її олівець
Так, я сильний, я вільний, але пустий
Ти підкажи, коли відпустить?
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

(traduzione)

Tu dici - sai tutto di me, anche i muri hanno gli occhi qui
Bene, chi ha già imparato, dagli la mia maglietta, quella bianca
Sei come me, ininterrotto
(I problemi dicevano "ciao", la gioia diceva "pace e amore")
Ma dove non mi sono trovato né uno psicologo né uno sciamano
Dopotutto, quello che hanno passato per ricominciare tutto da capo!
Cielo-cielo, senti, cielo, io sono terra, perché quello è il giorno in cui
Stiamo urlando e non ti conosco, ci sono abituato
Se puoi andare avanti senza di me, dimmi quando lasciar andare
Nelle tue mani in attesa, io domino la barca attraverso i massi
Salterò fuori dalla pelle con una lancia, una freccia in avanti
Mi metterò accanto al tuo ultimo grido
Per ricominciare tutto da capo, gioca al nostro set congiunto!
E non volevamo vedere i fiori d'acciaio crescere dall'argilla
Speravamo di sbarazzarci dello sporco, tenerci per mano e uscire
Scusa, non coltiverò più fiori d'acciaio dal fango!
Ecco come è organizzato tutto: qui ho cucito - lì scorre
Se sei caduto - rialzati, trasferito sull'altra spalla - a sinistra
La mancanza di persone, il crepuscolo di pensieri, mettono fine a loro
Quando tutto il resto fallisce, gira il vinile, ruota di più
Comprato-venduto, dimenticato menzionato
Ma le nostre giornate di sole non vengono rubate, no
Diverso, quando sporco, quando fragile, no
Vuoi scusarti, vuoi "scusa" - ma
Chi eri, chi sei diventato ora, chi sei stato per me?
Eravamo d'accordo su tutto questo, per favore
Solo non oggi, si sente, ma non oggi!
Ho cercato, sapendo sulla montagna, di essere quello che sono
Solo mio, solo mio
Perché presto le onde laveranno via le tracce
Dove stavo cercando un linguaggio comune con te
Nel cielo notturno d'agosto la nostra dote
Perché ci è voluto così tanto tempo, chi si è nascosto, dove si sono nascosti?
Te ne do una goccia e lo scoprirò
Quanti gettoni ci sono stati emessi a questo botteghino?
E non volevamo vedere i fiori d'acciaio crescere dall'argilla
Speravamo di sbarazzarci dello sporco, tenerci per mano e uscire
Scusa, non coltiverò più fiori d'acciaio dal fango
Ma qui, proprio qui
Un angolo vuoto apparve tra le costole
Ho gridato, implorato, implorato, credimi
Perché per me sei sia l'inferno che un nuovo paradiso
Hanno commesso un errore una volta, e tutto senza alcun risultato
Quindi la mia matita ha rotto il suo taccuino
Sì, sono forte, sono libero, ma vuoto
Puoi dirmi quando lasciare andare?
E non volevamo vedere i fiori d'acciaio crescere dall'argilla
Speravamo di sbarazzarci dello sporco, tenerci per mano e uscire
Scusa, non coltiverò più fiori d'acciaio dal fango!