Testi di Зірки - Артём Лоик

Зірки (originale)

Ніяк не надивлюсь… Хоч за вікном все теж…
Але ти бачиш значно далі, друже, як ростеш…
Але ти бачиш значно більше, друг, і зазвичай
Ти бачив свою радість, а розгледів там — печаль…
Ти бачив свою силу, а розгледів свою — біль…
І бачив в тому — цукор, а розгледів в тому — сіль…
Але з кожним своїм кроком натираючи мозолі
Ти зміг побачити, що є і цукор в тої солі!
Із ростом розумів, де холодно від злив, —
Твій корінь, що в тобі заритий Господом — міцнів!
А де світило сонце, було тепло, де високо
Зійшло твоє коріння, чи творіння і засохло…
Де бачились лучі від сонця, де долав
Перепони — зрозумів, що дійшов тільки до ламп!
І вимкнувши їх всі, дописавши свої шпори
Ти думав там стіна, придивився вийшла — штора!
Ніяк не надивлюсь, — до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!
Ніяк не надивлюсь, — до мене скрізь роки
Човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!
Ніяк не надивлюсь… Із друзями росту…
Спочатку бачив повну пляшку, а потім пусту…
Спочатку бачив дружбу нашу, а потім розлом…
І те що нас звязало виявилось не вузлом…
Писав до забуття, все навів, а потім — стер…
Де бачив своє життя, — розгледів свою смерть…
Там, де бачив повний злет, — виходить низько впав…
Де бачив по пояс все, — ледве подолали вплав…
Побачив свої цілі, придививсь — вони не цілі!
Бачив яблуко Адама, придививсь — воно в руці є…
Так бажені без тями — гострі вершини гір, —
Лишились камінцями у розбитих берегів…
Де море стало річкою, а в річку неба крізь
Упала зірка нічкою, поки я ріс і ріс…
Зробила її калюжою, під ноги дітвори
Де ще плавають — не тонуть нескорені зірки!

(traduzione)

Non mi stupirò... Almeno anche fuori dalla finestra...
Ma vedi molto più lontano, amico mio, come cresci...
Ma vedi molto di più, amico, e di solito
Hai visto la tua gioia, e lì hai visto - la tristezza...
Hai visto la tua forza, ma hai visto la tua - dolore...
E vidi in esso - zucchero, e vi considerò - sale...
Ma ad ogni passo strofinando i calli
Si vedeva che c'era dello zucchero in quel sale!
Crescendo, ho capito dove faceva freddo a causa degli acquazzoni.
La tua radice, sepolta in te dal Signore, è forte!
E dove splendeva il sole, era caldo, dove era alto
Le tue radici o la tua creazione sono nate e si sono prosciugate...
Dove si vedevano i raggi del sole, dove vinse
Ostacoli - Mi sono accorto di aver raggiunto solo le lampade!
E spegnendoli tutti, aggiungendo i loro speroni
Pensavi ci fosse un muro, guardavi da vicino - una tenda!
Non sarò sorpreso: ho anni ovunque
Le mie stelle salpano su barche a pozzanghera...
E cadi, solo a piedi nudi!
E corro, ma non riesco a raggiungerli!
Non sarò sorpreso: ho anni ovunque
Le mie stelle salpano su barche a pozzanghera...
E cadi, solo a piedi nudi!
E corro, ma non riesco a raggiungerli!
Non mi stupirò... Con gli amici della crescita...
Prima ho visto una bottiglia piena, poi una vuota...
Prima ho visto la nostra amicizia, poi la frattura...
E quello che ci univa non era un nodo...
Ha scritto nell'oblio, ha portato tutto e poi - cancellato...
Dove ha visto la sua vita, ha considerato la sua morte...
Dove ho visto un aumento completo - si scopre che è sceso in basso ...
Dove ho visto tutto in vita, - ho a malapena superato la nuotata...
Ho visto i miei obiettivi, ho guardato da vicino: non sono obiettivi!
Ho visto il pomo d'Adamo, l'ho guardato da vicino: è nella mia mano...
Così ambita senza coscienza - cime aguzze delle montagne -
Pietre lasciate sulle coste frastagliate...
Dove il mare è diventato un fiume, e il fiume del cielo attraverso
La stella è caduta di notte mentre io crescevo e crescevo...
Ne fece una pozzanghera, ai piedi dei bambini
Dove altro nuotano - le stelle non conquistate non annegano!